четвер, 13 лютого 2014 р.

Урок 2

На данному уроці ми хочемо дізнатися про цикли розвитку та значення папоротеподібних.
 У більшості видів листки виконують дві функції - фото-синтезуючу спороутворювальну. На нижній поверхні листка зазвичай знаходяться коричневі горбки - соруси з розміщеними в них спорангіями. Зверху соруси вкриті покривальцем. У спорангіях у результаті мейозу утворюються гаплоїдні спори за допомогою яких і відбувається розмноження папороті.
На вологому ґрунті спори проростають, розвивається гаплоїдний заросток - гаметофіт - маленька зелена сер цеподібна пластинка завбільшки до 1 см. Заросток росте в затінених, вологих місцях і прикріплюється до ґрунті за допомогою ризоїдів. На нижньому боці гаметофіта розвиваються антеридії і архегонії. Запліднення відбувається лише за наявності достатньої кількості вологи.
По плівці води, що виникає між заростком і ґрунтом, сперматозоїди рухаються до архегонія, який виділяє певні хімічні стимулятори типу яблучної кислоти, відбувається запліднення і утворюється диплоїдна зигота. Із зиготи розвивається спорофіт. Спочатку він росте як паразит на гаметофіті, але невдовзі у нього формуються власні корені, стебло й листки - він стає самостійною рослиною. На цьому завершується цикл розвитку папороті.
 
Мал. 1. Розвиток папороті:
А — статеве покоління (гаметофіт); Б — безстатеве покоління (спорофіт); 1 — заросток з архегоніями (а) і антеридіями (б); 2 і 3 — жіночі й чоловічі статеві клітини (гамети); 4 — зигота; 5 — пророслий заросток; Є — доросле безстатеве покоління; 7 — спорангій зі спорами; 8 — розкритий спорангій, з якого висипаються спори.
"Завоювання" папоротями суші виявилося неповним, оскільки покоління гаметофіту може існувати лише за наявності вологи й тіні, а для запліднення необхідна вода.
Викопні папоротеподібні утворили потужні пласти кам'яного вугілля. Кам'яне вугілля використовують як паливо й сировину в різних галузях промисловості. З нього добувають бензин, гас, горючий газ, різні барвники, лаки, пластмаси, ароматичні, лікарські речовини тощо.
Сучасні папоротеподібні відіграють помітну роль в утворенні рослинних ландшафтів на Землі. Деякі види папоротей використовують як декоративні рослини (адіант, аспленій, нефролепис). З кореневищ щитника чоловічого добувають глистогінні препарати.

Урок 1

Сьогодні на уроці ми дізнаємось про будову та розвиток папоротеподібних.
Папоротеподібні належать до найбільш давніх груп вищих рослин. Одні систематики включають у цей відділ папороті, плауни і хвощі. Інші виділяють представників цих груп у самостійні відділи.
Папороті поширені фактично по всій земній кулі, починаючи з пустель і закінчуючи болотами, рисовими полями й солонуватими водоймами. Найрізноманітніші вони в тропічних вологих лісах, де представлені як деревоподібними формами (до 25 м заввишки), так і трав'янистими та епіфітними (що ростуть на стовбурах і гілках дерев) Трапляються види папоротей завдовжки всього кілька міліметрів.
Звичайна рослина папороті, яку ми бачимо, - це безстатеве покоління, або спорофіт. Майже в усіх папоротей вії багаторічний, хоч є небагато видів з однорічним спорофітом. Папороті мають додаткові корені (лише у деяких виді] вони редуковані). Листки, як правило, за масою й розмірами переважають стебло. Стебла бувають прямостоячі (стовбури), повзучі (кореневище) або виткі; часто розгалужуються.
У помірній зоні папороті (страусове перо, орляк щитник чоловічий) - багаторічні трав'янисті рослини; добре розвинутим кореневищем, від якого відходять численні додаткові корені. Над землею розвиваються зазви чай великі перисто-розсічені листки - ват. Молоді листки спірально закручені, в міру росту вони розкручуються У деяких видів розвиток листка триває впродовж трьох років.